The Guardian: П’ять питань для інтервента

Коли, як і чому країна або група країн має право втрутитися в справи суверенної держави?

Таке питання піднімає на своїх сторінках The Guardian у зв’язку з подіями в Україні, і констатує, що у світової спільноти відсутня відповідь.

Після холодної війни в країнах Заходу склався розпливчастий консенсус щодо гуманітарних інтервенцій. Виступаючи в Чикаго в 1999 році, прем’єр-міністр Великобританії Тоні Блер відродив поняття “справедливої ​​війни”, вказавши на те, що борг світового співтовариства – захищати і зміцнювати універсальні цінності, в тому числі права людини. Фоном для заяв Блера були етнічні чистки в Косово та геноцид в Руанді. Результатом стали відносно м’які операції в Косово, Східному Тиморі та Сьєрра Леоне.

Проте невдовзі іракська драма зруйнувала крихкий консенсус. На Заході запанувала атмосфера втоми від війни. Інші учасники світової спільноти, зокрема, Росія, зробили цинічні висновки.

Відсутність єдиного погляду на міжнародні інтервенції, не кажучи вже про “зводи правил”, на думку автора статті, почасти стало причиною “захисних” дій Росії щодо етнічних росіян у Криму. Спотворюючи гарантоване ООН право на самовизначення, Володимир Путін вирішив, що може робити що хоче точно так само, як, за його словами, чинять США.

Навіть якщо не брати до уваги наслідки для України, подібна поведінка підриває Радбез ООН і інші стовпи міжнародної системи і може викликати хвилю наслідувань, – пише британське видання. Чи не стане Крим прецедентом, який реабілітує майбутнє завоювання Китаєм Тайваню ?

На думку The Guardian, світовій спільноті необхідно виробити нові єдині критерії щодо збройних інтервенцій. Для початку видання пропонує всім, хто задумує інтервенцію, відповісти на п’ять питань:

– Чи отримає вона широку підтримку всередині країни і підтримку світової спільноти?

– Які цілі інтервенції і чи є вони реалістичними?

– Чи є вона законною?

– Чи є вона морально виправданою?

– І як вона закінчиться?

Like this post? Please share to your friends:
Залишити відповідь