Олена Білозерська: Дістала нездарна брехня вітчизняного агітпропу

Мене дістала нездарна брехня вітчизняного агітпропу. Брехня погана двічі: як аморальний вчинок і як постійний ризик упійматися. Але нездарна брехня – це щось взагалі за межами. Вона дратує, як графоманія, як фальшива музика, вона обурює, як дешевий “розвод” привокзальних шахраїв: ви що, вважаєте мене розумово неповноцінною, що впарюєте мені таке?!

Найпростіший приклад – який-небудь замовний матеріал, де журналісти знімають “випадкових людей” на вулиці. Через нелогічну поведінку героїв одразу ж видно, що це постановка. До того ж, Інтернет-спільнота дуже швидко з’ясовує, що людина в кадрі зовсім не випадкова, що це який-небудь актор, постійний герой подібних сюжетів.

Або білборд, на якому “Іван Іваненко, вчитель з Полтави”, агітує за певного кандидата – і виявляється в результаті Петром Петренком, працівником київського рекламного агентства.

Я могла б дуже довго писати на цю тему, але не маю часу. Тож, дешеві піарники, затямте ці кілька речей.

1. З появою Інтернету збрехати і не зловитися НЕМОЖЛИВО. Колективний розум, складовою часткою якого є ваші або ваших замовників вороги, тобто, особи зацікавлені, все одно виведе вас на чисту воду.

2. Усі ваші вигадки апріорі нездарні, бо ви працюєте за зарплату і очікуєте, коли скінчиться робочий день, щоб піти пити пиво. Для того, щоб брехня вийшла якісною, треба рік “вживатися в образ”, знати біографії вигаданих персонажів краще, ніж власну, і весь цей час ні про що інше взагалі не думати. Якщо це не про вас (а це не про вас), ваш рівень – привокзальний шахрай. Не ганьбіться і не брешіть.

3. По той бік барикад чи лінії зіткнення сидить аморальне чмо на підсосі у Путіна, яке ніщо і звати його ніяк – було б, якби ви не годували цього жирного колективного троля своєю брехнею. Він той, хто її викриває. Правдолюб, правдоруб і народний герой. Він урод, але він каже правду. А ви брешете і своєю брехнею годуєте путінський агітпроп. Їхніх власних “перлин” на кшталт розіп’ятих снігурів чи української купюри з Гітлером у них не так вже й багато, тож без вашої допомоги було б їм сутужно.

4. Життя само підкидає такі історії, яких людський мозок не вигадає ніколи. Тому перекваліфіковуйтесь із вигадників у спостерігачі, фіксуйте свої спостереження і доносьте їх до людей. Це довше і складніше, ніж просто збрехати, але це і є якісна пропаганда. А не оте стидке тьху, що ви робите.

Олена БІЛОЗЕРСЬКА, журналістка

Like this post? Please share to your friends:
Залишити відповідь