Огляд польських ЗМІ: Безсовісна Росія. Агресора не можна вважати партнером

Вимогу Росії Україні змінити свій державний устрій на федеральний польскі ЗМІ назвали “проявом зухвалості та безсовісного цинізму”.

Даний огляд польських ЗМІ підготував українсько-польський портал «Простір».

«Не піддаймося жестам Путіна», — читаємо у виданні Rzeczpospolita. «Унезалежнення від російської енергії буде для Москви найдошкульнішою санкцією», — вважає Єжи Бузек (Jerzy Buzek), колишній польський прем’єр, у минулому — голова Європарламенту, а тепер євродепутат. Він відзначає, що «із здивуванням спостерігав, що меншою чи більшою мірою, світ погодився на втрату Криму Україною. Це великий успіх Путіна — тепер він може зробити невеликий крок назад», — переконаний польський політик. Кремлю тепер необов’язково вдаватися до військової агресії — каже Бузек. Інші свої цілі Путін може досягати не завдяки стихійним бунтам на сході України, а через закулісну дестабілізацію ситуації в Києві, особливо перед президентськими виборами 25 травня. Нормалізація становища в Україні — дуже важлива для всього регіону. Києву потрібно негайно почати допомагати. Надання позик, підтримка економічного розвитку — коштуватимуть Європі значно менше ніж, наприклад, допомога Греції. Підтримка України окупиться ЄС, переконує євродепутат. Єжи Бузек підкреслює: «якщо Європа та Польща не допоможе Україні, то існує загроза значної дестабілізації навіть за межами ЄС. Впливи Москви зростатимуть, Україна розпадатиметься, пануватиме постійний неспокій, лунатимуть пропозиції поділу цієї країни. Це, на переконання посадовця, матиме драматичні наслідки для усього регіону, в тому числі й Польщі. Якщо сьогодні не буде допомоги Києву, то вже через 3—5 років усі платитимуть дуже високу ціну», — застерігає колишній голова Європарламенту.

«Проявом зухвалості та безсовісного цинізму» називає публіцист Вацлав Раздівіновіч у виданні Gazeta Wyborcza вимогу Росії Україні в категоричній формі змінити свій державний устрій на федеральний та надати регіонам «широких повноважень». На думку польського публіциста, саме елементарне відчуття добропорядності повинно би схиляти Кремль до зберігання мовчанки на схожі теми. Бо ж Росія, хоч згідно зі своєї конституцією й мала би бути федерацією, насправді сьогодні нею не є. Чому ж тоді Москва так активно рекомендує українцям федералізацію, якої сама боїться наче «диявол свяченої води?». Кремль прописує це «лікування» своїм сусідам, бо насправді хоче утримати «ключ від України», завдяки якому президент завжди у зручний моменті зможе скористатися даним йому вже парламентом правом «використання військ на території сусідньої держави». Більше детально читайте у статті«Федералізація — це дестабілізація».

Ґжеґож Ґурни в тижневику wPolityce висловлює свою думку на рахунок того, де проходить «цивілізаційний злам» — або ж де знаходиться кордон між заходом та сходом України. Після коротких розмірковувань та наведення історичної довідки, автор доходить до висновку — «насправді кордон між двома цивілізаціями пробігає у головах самих громадян України. Доля країни найбільшою мірою залежить від їхньої самосвідомості та самоідентифікації, а також від того, наскільки вони знайдуть в собі сили та волі, аби затвердити себе з якогось одного боку».

На шпальтах тижневика «Polityka» польський публіцист Едвін Бендик у своїй колонці «Критичний імперіалізм, або Росіяни про себе» аналізує інформацію з російських газет про те, звідки береться така висока підтримка росіян діям Путіна. Автор пише, що «переважна більшість російського суспільства бачить таку картинку світу, яку їм формує контрольоване державне телебачення й отримує всього лише відповідну інтерпретацію реальності, позбавлену будь-якої критики. Критика в ЗМІ — доступна тільки російським інтелектуалам. Тому, зрештою, дозволена в популярній російські пресі, де критикувати владу можна майже безперешкодно, однак така постава не доходить до більшості». Польський журналіст називає таку критику «критичним імперіалізмом», де російські «акули пера» вважають себе «не європейцями чи азіатами, а саме росіянами». Більше — читаємо тут.

«Безсовісною» називає Росію автор публікації видання «Gazeta Polska. Codziennie». На його переконання, анексія Криму Росією та військовий тиск Москви на Україну повинен відбитися на скасуванні усіх майбутніх польсько-російських культурних подій. «Агресора не можна вважати партнером, з яким можна спільно вести мистецький та інтелектуальний обмін». Тому польський публіцист вважає абсурдною ідею проведення у 2015 році року Росії в Польщі, яку популяризує польське Міністерство закордонних справ.

Остаточній утраті совісті Росії посприяла пропозиція полякам одіозного російського політика Володимира Жириновського — спільно з Москвою поділити територію України. Польський журналіст переконаний, що витрата й без того небагатих польських ресурсів на пропагування співробітництва з Росією не має жодної користі, а навпаки — служить імперіальним посяганням Кремля. Підтримуючи культурну співпрацю обох держав, Польща допомагає Москві маніпулювати власною та центральноєвропейською суспільною думкою, вважає публіцист, — «наче нічого драматичного не відбувається, а Російська Федерація є нормальною країною». Більше — у статті «Bezczelna Rosja».

На цьому ж порталі можна ознайомитися думкою польського письменника, публіциста, сценариста та актора Марека Новаковського (Marek Nowakowski) у розмові з польською публіцисткою для видання «Gazeta Polska». «Виявляється, що Україна таки має якесь обличчя», — читаємо у вступі до інтерв’ю, — «до цього це обличчя було „совєтизоване”». «А тепер ця Україна з Майдану, цих останніх декількох місяців є іншою, обличчя людей змінилися. Знову, так як ми говорили колись в часи „Солідарності” в Польщі, з’явилися красиві, ясні обличчя людей. І це цікаво. Вочевидь, обличчя народу ховається, вичікуючи на добру придатну нагоду, аби показатися», — таку думку висловлює польський культурний діяч. У розмові Новаковський говорить про Шевченка та його роль у свідомості українців, їхньому становленні та боротьбі за незалежність у різні часи. Дискусія не оминає й непростих моментів спільної польсько-української історії, згадок про зверхнє ставлення польського народу до своїх сусідів ще від часів українського козацтва. Постать Шевченка для українців Новаковський прирівнює до важливості особи Міцкевича для поляків. На переконання співрозмовника, «українці — це народ, який сотні років виборював свою незалежність». З повним текстом можна ознайомитись на сторінціniezależna.pl.

«Вибір, перед яким ставлять українців мас-медіа та ліберальні політики — це, по суті, вибір між чумою і холерою. Обидві хвороби — це загибель, а єдине, що їх відрізняє — це різновид смерті». Таку думку висловлює Томаш Терліковський на веб-сторінці правого спрямування fronda.pl. Він пише, що Україна у своєму біполярному майбутньому мусить вибирати між «явною безбожністю Заходу» і «дияволом, переодягненим в рясу (тобто православне літургійне вбрання)»; між цивілізацією, яка відверто виступає проти християнства, та такою, яка використовує християнство як знаряддя досягнення цілком нехристиянських цілей. Згадуючи метафору на початку статті, автор переконує, що обидва шляхи є згубними для України. «Важливою є можливість вибору третьої дороги», — стверджує Терліковський. Сама Україна переживає момент надзвичайного релігійного пробудження. Публіцист згадує присутність чисельних каплиць різних віросповідань на Майдані, спільні молитви, велику кількість ікон, проведення релігійних обрядів та служб Божих — усе свідчення того, що українська революція мала ще й глибоке християнське коріння та спрямування. Українці й далі житимуть як справжні християни, проте відкинувши «імперіальне пострадянське минуле». «Суверенна, християнська і вірна власним, а не московським духовним традиціям Україна, була б важливим елементом будування нового духовного порядку в Європі, а також елементом майбутньої православно-католицької співпраці», — стверджує підкреслює журналіст. Більше тут.

Професор Анджей Ячевський у своєму блозі на інтернет-сторінці tokfm.pl пише про те, як «подружити молодих українців та поляків». Він пропонує надсилати в Україну посилки з допомогою. Так, як це колись робила Німеччина, — допомагаючи полякам в часи воєнного стану в Польщі. Автор пише, що «українцям нема за що любити поляків». Він наводить приклади непростого спільного історичного минулого, наголошуючи на «складності історії». На його переконання, сьогодні важливо змінити ментальність молодих поляків та українців відносно спільного майбутнього. Тому Ячевський пропонує дотримуватися 3-ох важливих правил: підтримувати тісні дипломатичні зв’язки, допомагати українцям (зокрема й матеріально), а також дружньо та привітно ставитись до східних сусідів, які приїжджають на роботу у Польщу. «Треба припинити ставитись до українців як до когось „гіршого”, та перестати звертатись до них на „ти”», — підсумовує польський автор.

Like this post? Please share to your friends:
Залишити відповідь