Джамала: Непотрібно ніяких співчуттів. Крим – це Україна

Співачка Джамала розповіла про те, що її батьки не збираються тікати з Криму, а вона навіть не думає про російське громадянство

Джамала, дитинство якої пройшло в Криму, розповіла про те, як її батьки лишилися чужими на рідній землі.

Також співачка поділилася новинами щодо свого третього альбому, над яким вона зараз працює і який, за її словами, переповнений смутком через останні події в Україні та Криму.

– Чи планують ваші батьки переїжджати до Києва?

– Ніхто нікуди не переїде. Це – Батьківщина. Це історична Батьківщина. Тут є інжир, який вже вирощений, гранат, хурма, садок, будинок, які просто неможливо покинути. Моїх родичів перспектива, що вони переїдуть до мене в Київ і тут будуть у теплі, взагалі ніяк не тішить. Вони краще помруть за ці дерева, ніж переїдуть до мене.

– Ви намагалися якось їх переконати?

– Мільйон разів. Просто спочатку, коли все почалося, коли з’явилися ці зелені чоловічки, я сказала, щоб вони сідали в машину й зразу їхали до мене. Тато тоді просто розсміявся у слухавку і сказав, що про це не може бути мови. Моєму дідусю 85 років. Він ніколи звідти не поїде. Мій тато ніколи звідти не поїде, бо звідти не поїде мій дідусь. А мама мені сказала, що вона не зрадниця і вона цього теж ніколи не зробить. Вона їх трошки емоційно стримує, бо вони дуже емоційні.

Мушу сказати, що завдяки нашим політичним діячам з Криму, як Рефат Чубаров та Мустафа Джемілєв нам вдалося втримати народ. Адже татари насправді дуже гарячі та емоційні люди, які були готові ось зараз йти до бою. Але тоді не відомо, чим би все це закінчилося.

Але я не хочу, щоб мої близькі, моя нація хоча б трошки через це постраждали. Тому що це дуже важко, вони дуже важко поверталися після депортації у 1944 році. Я згадаю все, що було. Адже я знаю про депортації не з чуток, я знаю розповіді бабусі, дідуся. Згадую, як дідусь завжди казав, що він ніколи не був хлібом ситий. Як він казав на шмат хліба: “Мам, мам!”. Як вони ходили босими. Це було дуже важко. Я згадую всі ті пісні, які вони тоді співали. Це все просто неможливо кинути.

Але мене, щиро кажучи, трохи обурюють люди, які кажуть мені про глибокі співчуття з приводу цієї ситуації. Тобто це означає, що ви з цим змирилися? Це ніби у вас зараз відріжуть руку, а ви скажете на це ой як шкода. Це якісь такі речі жахливі, які я зараз чую від колег. Непотрібно ніяких співчуттів. Крим – це Україна. Я не хочу в це вірити, що хтось з цим погодиться, що в нас заберуть Крим.

– Вашим родичам не погрожували через їх позицію?

– Я цього страшенно боюся. Тому весь цей час лише через них я не була настільки активною, якою могла би бути. Я себе дуже стримувала. Я знаю, що вони зараз на вулиці в опозиції лишилися самі. Так в нас є сусідка з Луцьку, ще дехто, але це невеличка купка людей, які тримаються. Але всі знають, де живуть батьки Джамали.

– Як більшість сусідів ставлять до цієї події?

– Хтось вітає з тим, що стали громадянами Росії. На жаль, таких людей більшість.

– Ваші батьки брали участь в референдумі?

– На референдум ніхто з моїх близьких не ходив. А я особисто вважаю, що це псевдо референдум. І я, як людина, яка прописана в Криму, не брала участі в ньому.

Чи плануєте ви і ваші родичі отримувати російське громадянство?

– Я навіть не мала часу, щоб все це досконало вивчити. Зрозуміло одне, що навіть не хочу, щоб цей процес запускався. Тому відкладаю цей момент, щоб щось дізнаватися. Я поки що дуже не хочу, щоб це було реальністю.

– Серед українських музикантів, які були настрої під час всіх цих подій в Криму?

– Майже всі підтримували мене. Це було несподівано. Наприклад, телефонував відомий радіоведучий Олексій Коган, джазовий піаніст Родіон Іванов. Дуже багато людей телефонували, пропонували підтримку. Навіть пропонували, якщо я вирішу, що батьки переїдуть, житло. Мені це дуже приємно.

– Хто зі списку російських культурних діячів, які підписали лист-підтримки щодо дій Путіна, вас найбільше здивував своїм вчинком?

– Я не вивчала його. Найбільша трагедія людини – це дурість. Тому на це не звертаю увагу. Я для себе вирішила, що це ігнорую. Мій дідусь завжди каже, що потрібно дивитися в першу чергу на себе. І найбільше мене хвилюють мої близькі, їх спокій, щоб повернувся мир у нашу країну, щоб не було якогось поділу. Я не знаю, хто першим почав давати українцям якісь ці жахливі прізвиська. Тому я всіх закликаю, не звертати на це увагу.

– Ви зараз працюєте над своїм третім альбом. Чи будуть там якісь пісні, присвячені останнім подіям в Україні та Криму?

– Так буде пісня, яка написана під враженням від цих подій. Можливо буде й більше. Я поки ще пишу і потім завжди вибираю, які пісні увійдуть до альбому, а які ні. Але мушу зазначити, що він виходить якимось дуже трагічним. З іншого боку я розумію, що так, мабуть, і буває в житті, коли митці, поети і музиканти пишуть про те, що їх насправді хвилює і тільки тоді це справді зачіпає. Я не можу зараз писати про те, як листя зеленіє і сонце світить.

– Чи не отримували ви попереджень з боку російської влади, щодо заборони концертної діяльності в Росії, як це сталося з гуртами “Океан Ельзи” та “Бумбокс”?

– Мене поки що з таким заборонами не чіпали. Але мені насправді дуже шкода цих людей. Вони показали своє безсилля. Насправді наші музиканти співають про міжнародні події, а не лише про українські. І через те, що росіяни заборонили виступ цих гуртів, на цих музикантах в Росії навпаки лише більше сфокусували увагу.

– Через останні події в Криму ваш концертний графік якось зміниться?

– Мої концерти не відмінялися. Три дні тому я повернулася з фестивалю тюркської культури, який проходив в Туреччині. Там я звернулася до всіх тюрків, щоб вони не забували, що в них є брати та сестри в Криму. Адже понад мільйон кримських татар проживають у Туреччині. І якщо хоча б поливана з них згадає про своїх родичів в Криму, то це буде дуже велика сила та підтримка.

Like this post? Please share to your friends:
Залишити відповідь