Чому Лавров був змушений зустрітися з Дещицею. П’ять ключових аспектів

Москва намагається говорити з Києвом, поки вона остаточно не втратила експансивний імпульс.

1. Перемовини керівників зовнішньополітичних відомств України та РФ у Нідерландах вказують на повільний прогрес – Володимир Путін почав розуміти масштаб витрат на фронтальний конфлікт з Україною, що її підтримують усі вагомі західні держави, а нейтрально – всі помітні держави світу.

2. Веєр санкційних заходів ЄС та США вдарив по діловому істеблішменту Росії. Так, публічно його представники всіляко демонструють лояльність безумцеві з Кремля, але їхні дії – продаж акцій, тощо, свідчить про інше. Вони не вірять у те, що кремлівська авантюра буде успішною. Бо почалося корегування базових показників бюджетної формули РФ – наприклад, передбачення курсу рубля до долара США на рівні 80 рублів за долар США. І це – тільки початок. Провідний економіст РФ Сергій Гурієв, який втік з Росії до Франції кілька місяців тому, через переслідування за політичні погляди, нещодавно дав розгорнутий аналіз наслідків розриву Росії із Заходом. Це не позбавляє Москву імперських амбіцій щодо України, але змушує її дещо зменшити тиск. З огляду на результат, перемовини Лаврова з Дещицею в цьому контексті, однак, є не так ознакою нормалізації стосунків як імітацією спроби діалогу. Москва намагається мінімізувати шкоду від санкцій, водночас уникаючи великих іміджевих втрат усередині країни.

3. Погоджені консультації на рівні низки відомств із сфери безпеки – зокрема МЗС та МО. Це означає, що Кремль змушений – сегментарно – визнавати легітимність нинішнього українського уряду. Тож розмови про його начебто нелегітимність лишаються байкою для внутрішнього вжитку.

4. Росія, як уже зрозуміло, здатна, насправді, лише на бандитизм в АРК. Практично створено теріторіальний баланс сил (за виключенням, звісно, ядерної зброї – але це питання держав-гарантів) вітчизняними зусиллями. І Москва намагається говорити з Києвом, закріплюючи досягнуту перевагу дипломатично, поки вона остаточно не втратила імпульс експансії.

5. Насамкінець, Китай поставився аж задуже недружньо до Росії. Попри весь нейтралітет, цей нейтралітет – на нашу користь, бо його вага – приблизно $12 млрд. Ці питання Пекін воліє вирішувати із урядом у Києві, і якнайшвидше. А не з ростовським резидентом Януковичем. І це також турбує Москву, якій треба продемонструвати свою адекватність і договороспроможність за нинішніх обставин. Це – ще один фоновий аспект зустрічі Лаврова й Дещиці.

Like this post? Please share to your friends:
Залишити відповідь