Чому друг Путіна програв вибори в Словаччині

Перемога Андрія Кіски у другому турі президентських виборів Словаччини не стала несподіванкою – проросійський соціаліст Роберт Фіцо, друг Володимира Путіна й „Газпрому”, котрий просидів у прем’єрському кріслі повних шість років набрид рішуче всім.

Навіть маючи не коаліційний, а сформований з однопартійців уряд, значних економічних результатів він так і не досяг.

На заміну йому прийшов Андрій Кіска – повний дилетант, далекий від політики, проте вельми вмілий у мистецтві соціальної комунікації. З певної точки зору, це хороша новина.

Інженер-електрик, котрий зумів збити капітал на заробітках в США, а далі піднятися на кредитно-продажному бізнесі, далі задумався чи то про душу, чи то про політичні можливості, і переключився на благодійність. Слід відзначити, що його фонд реально допоміг багатьом хворим дітям.

Передвиборна риторика Кіски для людини з гуманітарною освітою залишає вкрай двояке враження.

„Реальні проблеми реальних людей”, „ повернення людям впевненості у своїй державі” „об’єднання людей – а не їх розсварювання” – все це лозунги з компанії Кіски. З одного боку, вони виглядають гуманістично та привабливо. З іншого боку, вони не дають уявлення про реальні наміри Андрія Кіски.

Бо все це слова, які насправді нічого не значать. „Реальні проблеми” можна вирішувати надто різними способами. Безробіття можна здолати підйомом економіки – або організацією трудових таборів. Об’єднати людей можна комунікацією, спільною ідеологією чи ураганною пропагандою.

А в переможця словацьких президентських перегонів про методи досягнення мети не сказано ні слова. Може – це специфіка вибраною комунікаційної стратегії. Може – пустота і неготовність відповісти на конкретні питання. А може – плани, розголошення яких до президентських виборів вкрай небажане. Час покаже.

Стосовно українського вектору політики Словаччини при новому президенті, то він видається залежним від зовнішніх обставин. Зокрема від того, які пропозиції зуміє (і захоче) зробити Кремль „народному президенту” – зв’язаному, на щастя, низкою міцних європейських угод. І якщо російські пропозиції видадуться прагматичними і доречними, то несміливі українські надії на реверс будуть Кіскою блокуватись.

Без зайвих озирань хоча б на такі речі, як геополітична доцільність. Політична далекоглядність зазвичай не входить у перелік чеснот людей, орієнтованих на вирішення виключно „конкретних проблем сьогодення”.

Хоча остаточне рішення в цьому питанні, здається, прийматиме не Братіслава. А якщо частково й Братіслава – то не та. Повнотою влади в парламентсько-президентські Словаччині володіє прем’єр, який зазвичай є представником парламентської більшості – а тут у Роберта Фіцо все гаразд. Хоча новообраний президент може спробувати змінити ситуацію – хоча б для внутрішньополітичних цілей – але це, вочевидь, призведе до повномасштабної кризи в словацькій політиці. Іще одної кризи, вихід з якої, не виключено, прийдеться шукати і в Брюсселі – адже без згоди Словаччини достатній для задоволення українських потреб газовий реверс, вочевидь, організувати не вдасться.

Like this post? Please share to your friends:
Залишити відповідь