Чи контролює Президент ситуацію навколо донецького аеропорту?

Уже давно не було таких морально складних днів, як учора.

Зранку зателефонували хлопці з 90 бату. Хто не пам”ятає, вони зараз тримають аеропорт. Несподівано для самих себе стали кіборгами. Чи могли б стати. Якби не ці, м”яко кажучи, незрозумілі домовленості з моторолами. Бійці абсолютно деморалізовані обшуками по дорозі на термінал. Кажуть, їх обшукують навіть не сепари – це росіяни. І впевнені, що їх зливають, бо дозволяють провезти з собою не більше двух рожків патронів. А це на дві хвилини бою. І якщо неадекватному Моторолі завтра прийде в голову порушити “домовленості”, то всі наші в терміналі загинуть за дві хвилини.

Потім до нас в офіс прийшов боєць з позивним “Батя” (на фото). За час війни він був у таких передрягах, що страшно уявити. Розповів, як технічно злили луганський аеропорт. На наших вийшли два танкових батальйони і почали лупити прямою наводкою. За спинами наших стояв гаубичний дивізіон. Просили підтримки артилерії – артилерія не дала жодного залпа. Натомість “допомогла” авіація. Пролетіли чотири Міги, зорали землю між нашими і росіянами, і жодного влучного пострілу (жодного! у Міга!) А російські танки вийшли у відкрите поле і стріляли. Вони знали, що у відповідь по них ніхто стріляти не буде.

А потім почав працювати російський “Тюльпан”. І тоді наші почали тікати. “Батя” виводив 12 людей, а вийшло троє.

Через кілька днів “Батя” повернувся на Уралі шукати наших 200-х. Один. Уже через російські блокпости, з обшуками. Він збирав тіла, які вже кілька днів пролежали на сонці, діставав спечені останки з БТРів, вантажив їх в Урал, а росіяни мовчки ходили за ним і спостерігали.

Добив наш день Коломбо з 95-ї. Розповів, як у Пісках поїхав за 200-м. Було темно. Він підсвітив і аж відсахнувся. 200-м був його хороший знайомий.

І ось вночі, коли я після всіх цих історій не могла заснути, до мене прийшла якась дуже проста ясність.

Якщо донецький аеропот – символ української війни за незалежність – зливають, то відповідальність за це несе не генерал Пушняков, як ми наївно думали спочатку, навіть не Муженко. Відповідальний за це Верховний Головномандувач Збройних Сил України. Такі операції просто не можуть проходити без його відома.

А тому.

Фонд “Повернись живим” тільки для військ в аеропорту і околицях передав обладнання майже на три мільйона гривень (народних грошей). І це лише наша волонтерська організація. Все українське суспільство спрямувало зусилля на захист Кіборгів.

В боях за аеропорт було покладено десятки життів бійців 3 полку, 93-ї, 79-ї, 95-ї бригад, 90 батальйону, добровольців з ДУК ПС і батальйону ОУН.

Думаю, ми маємо повне моральне право вимагати пояснень від Президента, що ж наспраді відбувається в донецькому аеропорту. Чому наші воїни вимушені терпіти принизливі обшуки російськими військами? Чому вони залишаються в терміналі з обмеженим запасом набоїв? Чи контролює Президент ситуацію навколо донецького аеропорту? Чи є він для нас стратегічно важливим? І в чому, на думку Петра Олексійовича, суть війни?

Можна вважати це офіційним запитом.

Зробіть, будь ласка, так, щоб ці питання дійшли до Президента.

МАКСИМАЛЬНИЙ РЕПОСТ.

Ольга Кобилинська (Решетилова), Проект «Повернись живим»

Like this post? Please share to your friends:
Залишити відповідь